Безпека держави як пріоритет

Історії відомих, успішних та наполегливих у досягненні своїє мети людей завжди були мені цікавими. Про одного такого чоловіка я розповім.

24.02.1960 р. в селі Казначеївка Магдалинівського району народився хлопчик Володимир Богомаз, про цікаве майбутнє якого ніхто не здогадувався.

Батько Микола Богомаз працював комбайнером, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Матір приїхала до Казначеївки з Волинської області. На жаль, батьки вже померли. Як і всі хлопчаки та дівчата, навчався у восьмирічній школі.

Вчителями школяра були Г.О. Гайворонська та Т.Г. Житна, яким він дуже вдячний за вкладений труд у розвиток майбутнього країни. Отримував похвальні грамоти за успішне навчання. А потім переїхав до міста шукати кращої долі. Закінчив з «червоним» дипломом Верхньодніпровський сільськогосподарський технікум, після чого, у  1978 році був призваний до лав Радянської армії, а саме – у  прикордонні війська. У 1984 році екстерном закінчив військове училище. Після служби один рік працював у батька помічником комбайнера. Дякуючи наполегливій праці батька й сина, колгосп зайняв перше місце по збору зерна.

Трохи згодом одружився на дівчині, яка також з Казначеївки, Стройко Любові Григорівні. В цій родині з’явився хлопчик Артем, а згодом дівчинка Анна. До речі, Артема Любов Григорівна народила в День ангела Віри, Надії, Любові. Про народження сина Володимира відразу ж сповістили, так як молодий татусь знаходився на службі в Афганістані. Сина вперше побачив через великий проміжок часу.

Пізніше Володимир Миколайович виконував інтернаціональний обов’язок у столиці Афганістану Кабулі, в охороні посольства. 31 серпня 2985 року отримав звання офіцера. Через деякий час В.М. Богомаза перевели до Німеччини, працював начальником караулу. На його очах руйнувалася берлінська стіна. 

У 1994 році отримав освіту економіста у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара. За відмінну службу і працю був призначений начальником фінансової служби. А  у 95-му – керівником фінансової експертизи. Через два роки звільнився. У 1999 був призваний на службу в державну охорону України. Помітивши військові таланти чоловіка, керівництво призначило Богомаза Володимира Михайловича заступником керівника охорони обов’язкового державного призначення. За період служби був нагороджений медалями, Знаком Пошани управління державної охорони. Усіх нагород можна нарахувати більше двадцяти.

 На сьогодні Володимир Миколайович має звання полковника запасу, пенсіонер. Працює в благодійному фонді Олеся Довгого. Нещодавно донька Анна народила дівчинку Анастасію, яку дідусь дуже любить. Вітаємо його з цією важливою подією. Син проживає в Дніпропетровську.

Як тільки з’являється вільний час, Володимир Миколайович приїздить до рідної Казначеївки. Із близьких родичів залишилася тільки тітка – Назаренко Феня Артемівна. Її чоловіком був Назаренко Микола Семенович – голова колгоспу, який віддав своє життя справі служіння народу. Пам’ять про нього назавжди збереглася в серцях односельчан.

 Було приємно спілкуватися з людиною, яка має власне світосприйняття та широкий круг інтересів. Мені залишається побажати Володимиру Миколайовичу здоров’я та наснаги. 

Кирилюк Анастасія

Фото з особистого архіву Богомаза В.М.

Політика, секс-скандал, шахрайство

Американська комедійна драма «Wag the dog» - це етапна картина в кар’єрі режисера Баррі Левінсона.

Сміливо можна вважати, що ця кінострічка стала однією із найкращих в жанрі політичної сатири. Головною родзинкою є дует Роберта де Ніро та Дастіна Хоффмана. 

Президентські вибори. Передвиборча кампанія президента може зазнати краху. Довіра американців сягає критично низьких меж. Керівник держави звинувачується в сексуальних домаганнях. Хитрий політик знаходить спосіб не нашкодити своїй кар’єрі: радник президента Конрад Брін (Роберт Де Ніро) вирішує інсценувати війну. Він звертається за допомогою до кінопродюсера Стенлі Мотсса (Дастін Хоффман). Для того, щоб американці забули про секс-скандал, у них є лише 11 днів.

Варто детальніше зупинитися на акторах, які виконували ці ролі. Роберт Де Ніро та Дастін Хоффман погодилися грати в кінострічці без авансу в перерві між зйомками в трилері «Сфера» того ж Левінсона. Особливо слід звернути увагу на роль Вінніфред Еймс , яку зіграла Енн Хеч. З першого погляду наївна, а далі – розважлива Вінніфред являється мало не ключовим образом в стрічці.Саме вона розбавляла своєю невимушеністю чоловічу компанію у фільмі.  

Важлива, хоча й невелика роль дісталася К. Данст. Її образ спантеличеної дівчинки схиляє глядача до емоцій.

Війна в Албанії – найкращий для президента маневр вирівняти його репутацію. Досить швидко вигадується загроза терористичної групи. Мотссу пояснюють, яке враження від цих подій повинно скластися у звичайного американця. Перестрілка в глухому селі маленької країни нікого не зворушить через телеекрани чи шпальти газет. А от картина маленької дівчинки у розпачливому, безвихідному становищі, яка тікає від посланців війни на руках з маленьким кошеням, здатна відвернути увагу від секс-походеньок президента. Тому нічого кращого як змонтувати таке відео Мотсс та Брін не знаходять. Сцена з вибиранням кольору кошеня при монтажу та нахабнуватим наполяганням підписати договір з переляканою актрисою виглядає цинічно та викликає змішані емоції.  Проте творці задоволені роботою. Але далі більше: інсценується захоплення в полон американського диверсанта.

Цинічно і зухвало виглядають театральні «похорони солдатів Албанської війни». 

«Хвіст виляє собакою» - влучна назва. Глибока думка про принципи політики та залаштункової гри, хоча зараз ці поняття крокують пліч-о-пліч.  

Від фільму створюється неоднозначне враження. Трішки затягнутий та похмурий сюжет розбавляють комедійні елементи.

Хто керує нашими думками? І чи може хвіст махати собакою? Це обдаровані психологи, які здатні запевнити нас, що 2+2=5, а чорне – це біле. І люди вірять. Жадібно дивляться в телеекрани та «ковтають» кожну новину. Біда в тому, що більшість із нас вірять в те, що пролунало з блакитних екранів.  

Переглянувши фільм, в думках спливає паралель між американськими та радянськими політичними іграми. Та, враховуючи останні події, й сучасними українськими.  

Отже доходимо висновку, що той хвіст, який виляє собакою, це жменька політиків та компанія їх PR-менеджерів, які створюють образ конкретного діяча, якому покірно вірять люди. Ось так і виходить, що «слуги народу» керують та крутять як хочуть ним самим.

Музичний супровід кінострічки на початку фільму вражає, далі розчиняється і стає гарним додатком.

Однозначно можна сказати, що Баррі Левінсон зробив вклад не на прибуток чи розвагу,а на якість, змусивши глядача мислити. 

Кирилюк Анастасія

Фото: кадри з фільму

Зоряна колиска дитячих літ

Згадки про творчість сивого письменника

Не дивуйтесь, що саме так я назвала цей нарис. Згадую своє дитинство, і спливають нові й нові асоціації. Та першими постають вірші діда Юри для мене, або Василенка Юрія Михайловича, дніпропетровського письменника та поета, для широких мас.

Короткий екскурс в життя…

Ще за дитячих років Юрія наша родина переїхала з Донецька до Приорільського краю, пізніше поет у книжці «»Коло» писав, що «…Казначеївка стала моєю колискою і вихователькою. Тут я усвідомив своє існування, тут побачив і закарбував у пам’яті німецьких солдатів, що стояли в селі, і які, на диво, не спалили жодної хати, не стратили жодного мешканця. Ввійшли в село вночі без бою, вночі, через два роки, і втекли без бою».

Десь на початку п’ятдесятих років Юрій Михайлович відчув невідоме бажання писати, розповідати.

 В середині шістдесятих він до друку приніс рукопис – час вже було мати свою книжку поезій. Прийшов до видавництва «Промінь». Бровастий, вайлуватий дядечко, як і багато подібних вартових видавництв, подивився на нього пильно і з якоюсь недовірою. Сяк-так переглянувши вірші, промимрив:

-          В тебе, хлопче,  вірші як альбомна лірика. Де твій патріотичний пафос? Де «чуття ЕДИНОЙ РОДИНЫ»? Де любов і відданість мудрій Комуністичній партії? Вірші – одногранні, теми – дріб’язкові. Видавати не будемо!

Проковтнувши образу, Юрій грюкнув дверима. І надовго. Писав, друкувався в періодиці, але мрія видати свою книгу довго пролежала в шухлядці, зачиненій на три замки. Як письменник говорив, він збагнув, що його вірші були не на ту тематику, писались не в тому напрямку, який намічала Система.

…Згадую своє дитинство…

Батьки знаходили найкращі діснеєвські мультфільми, щоб розважити мене, а бабуся на  ніч читала книги Андерсена, братів Грімм. Пам’ятаю, як через декілька років у мене з’явилося бажання перегорнути знову сторінки цих казок, і я відкрила шухляду зі старими книгами. Та рука потягнулася до збірок Юрія. Просидівши години півтори над тими книгами, я і плакала і сміялась. Адже в цих поетичних рядках історія моєї родини: про бабусю Алісу, син якої загинув на війні в Афганістані, про прабабцю Параску, в якої на руках вмер її чоловік, про трьох братів – Анатолія (мій рідний дідусь), Юрія та Михайла, які в неповні 5-10 років залишилися безбатченками:

     … Безбатченкам несолодко в житті!     Й сьогодні нас в усьому обділили…     Цю землю я вже проклясти хотів,     Так десь на ній є батькова могила!                                                                    (Так пише поет)

Ряд тем збірок не завершується родинною тематикою. Громадянська лірика також займає місце в поезії Юрія. Дуже критично він ставиться до колишньої радянської влади:

      Це ті, що знов людей і досі  

         Вести беруться до мети…

            Самі ж  - в осяянім Форосі

            Роздуті гріють животи…

 

Та пройшли роки, мені вже не вісім, а дід Юра такий собі пенсіонер, який увечері читає газети, а перед сном мріє ще поколисати внуків. Друкуватися перестав, хоча папка з рукописами невпинно збільшується… Людям мало цікаві долі інших. Сучасному читачу потрібна сенсація, яскравість… А Юрій Михайловчи – звичайний поет із Богом забутої Казначеївки, який пише про батька й матір, сестру та онуків…

Кирилюк Анастасія

Фото: титульна сторінка збірки "Полинове щастя" та з особистого архіву поета. 

Портніков про брудну війну Путіна та журналістику

11 березня 2014 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка студенти мали нагоду поспілкуватися з  українським журналістом і публіцистом, президентом телеканалу ТВі, оглядачем радіо «Свобода» і постійним автором аналітичних статей в українських і російських виданнях Портніковим Віталієм Едуардовичем.

Бажаючих послухати журналіста та поставити питання було немало. Віталій Едуардович почав розповідь не з історії свого життєвого шляху та досягнень в журналістиці, а із власних поглядів на сучасну політичну ситуацію в Україні. При цьому особливо наголосив на правильності позиції вичікування України.  Аналітик зауважує, що,  якби держава відразу вступила у збройний конфлікт з Росією, долучилися б війська НАТО, а Україна перетворилася б на театр бойових дій. «Кожного дня, коли ми не воюємо, - ми виграємо». Прозвучало також питання, відповідь на яке очікувала переважна більшість присутніх в аудиторії: «Кого ви бачите наступним президентом України?». Віталій Едуардович, посилаючись, що його власний вибір не має значення, не вказав на конкретну особу.

Також журналіст підкреслив, що, на його думку, бруднішої війни, ніж та, яку Збройні Сили Російської Федерації проводять проти мешканців окупованого Криму, сучасна історія ще не знала.

Не обминули й теми стосовно дій та вчинків колишнього президента Віктора Януковича. Для Портнікова Віталія Днем Незалежності України стало не 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, і навіть не 1 грудня 1991 року, коли відбувся всеукраїнський референдум, а той день, коли Янукович покинув кордони України. Також аналітик наголосив, що Янукович є інструментом російської експансії в Україну.

Після того, як Портніков виклав свої думки про сучасну геополітику Путіна та ситуацію в державі, студенти продовжили ставити свої питання.

Переважною більшістю в аудиторії  були студенти факультету журналістики . Проте цікавилися думками Віталія Едуардовича також представники філологічного, філософського та інших факультетів.

На питання заступника декана факультету журналістики Тихолоза Богдана Сергійовича та викладача Габор Наталії Богданівни Портніков відповідав чітко, але обережно. 

Наприкінці зустрічі Віталій Едуардович побажав, аби майбутні журналісти стали професіоналами у своїй справі та могли вільно конкурувати із теперішніми професіоналами.  Аналітик в такому разі залишить журналістику та почне писати книги.
Кирилюк  Анастасія
Фото: Кирилюк Анастасії та з особистого архіву Портнікова Віталія

Журналістська професія - місія нового часу

«Хто володіє  інформацією , той володіє світом» - цей відомий вислів Ротшильда є актуальним не тільки в 19 столітті, а і в наш час.  Виникають питання: журналістика – це професія чи покликання? Чи може кожен бути журналістом? І яку місію він несе?

Перш за все не всіх професіоналів можна назвати журналістами. Вибір між грошима та правдою не повинен ставати на шляху газетяра,новинара чи редактора. Особисто для мене, не повинно існувати провладних чи опозиційних видавництв, телеканалів. Бо істина є одна, і подавати її треба в гарячому вигляді: не перекрученому і не розбавленому. Із етичних міркувань не називатиму прізвище журналістів, але пригунців із одного телеканала (провладного) на інший (опозиційний) досить багато. Цікаво: чи то життєві принципи так швидко змінюються чи то постає жахливе шкурне питання?

Залишимо це на їх совісті…

Найголовнішою метою журналістів є достовірне подання інформації, формування думки громадськості без впливу посторонніх зацікавлених осіб. Досить часто в їх обов’язки входить й управління масовими емоціями.

Важливим для журналіста є здатність донести суспільству якусь інформацію, складну для сприйняття в більш спрощеному вигляді.

Також ця людина виконує функцію, як зазначає один інтернет-ресурс, «сторожового собаки»: боротьба журналістики з суспільними вадами чи хворобами, захист законності й правопорядку від тих, хто намагається їх порушувати, від корумпованого чиновництва.

Отже розуміємо, що справжній журналіст має безліч обов’язків перед громадянами і лише справжній професіонал зуміє їх виконати.

Кирилюк Анастасія

Фото: www.last24.info