Безпека держави як пріоритет

Історії відомих, успішних та наполегливих у досягненні своїє мети людей завжди були мені цікавими. Про одного такого чоловіка я розповім.

24.02.1960 р. в селі Казначеївка Магдалинівського району народився хлопчик Володимир Богомаз, про цікаве майбутнє якого ніхто не здогадувався.

Батько Микола Богомаз працював комбайнером, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Матір приїхала до Казначеївки з Волинської області. На жаль, батьки вже померли. Як і всі хлопчаки та дівчата, навчався у восьмирічній школі.

Вчителями школяра були Г.О. Гайворонська та Т.Г. Житна, яким він дуже вдячний за вкладений труд у розвиток майбутнього країни. Отримував похвальні грамоти за успішне навчання. А потім переїхав до міста шукати кращої долі. Закінчив з «червоним» дипломом Верхньодніпровський сільськогосподарський технікум, після чого, у  1978 році був призваний до лав Радянської армії, а саме – у  прикордонні війська. У 1984 році екстерном закінчив військове училище. Після служби один рік працював у батька помічником комбайнера. Дякуючи наполегливій праці батька й сина, колгосп зайняв перше місце по збору зерна.

Трохи згодом одружився на дівчині, яка також з Казначеївки, Стройко Любові Григорівні. В цій родині з’явився хлопчик Артем, а згодом дівчинка Анна. До речі, Артема Любов Григорівна народила в День ангела Віри, Надії, Любові. Про народження сина Володимира відразу ж сповістили, так як молодий татусь знаходився на службі в Афганістані. Сина вперше побачив через великий проміжок часу.

Пізніше Володимир Миколайович виконував інтернаціональний обов’язок у столиці Афганістану Кабулі, в охороні посольства. 31 серпня 2985 року отримав звання офіцера. Через деякий час В.М. Богомаза перевели до Німеччини, працював начальником караулу. На його очах руйнувалася берлінська стіна. 

У 1994 році отримав освіту економіста у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара. За відмінну службу і працю був призначений начальником фінансової служби. А  у 95-му – керівником фінансової експертизи. Через два роки звільнився. У 1999 був призваний на службу в державну охорону України. Помітивши військові таланти чоловіка, керівництво призначило Богомаза Володимира Михайловича заступником керівника охорони обов’язкового державного призначення. За період служби був нагороджений медалями, Знаком Пошани управління державної охорони. Усіх нагород можна нарахувати більше двадцяти.

 На сьогодні Володимир Миколайович має звання полковника запасу, пенсіонер. Працює в благодійному фонді Олеся Довгого. Нещодавно донька Анна народила дівчинку Анастасію, яку дідусь дуже любить. Вітаємо його з цією важливою подією. Син проживає в Дніпропетровську.

Як тільки з’являється вільний час, Володимир Миколайович приїздить до рідної Казначеївки. Із близьких родичів залишилася тільки тітка – Назаренко Феня Артемівна. Її чоловіком був Назаренко Микола Семенович – голова колгоспу, який віддав своє життя справі служіння народу. Пам’ять про нього назавжди збереглася в серцях односельчан.

 Було приємно спілкуватися з людиною, яка має власне світосприйняття та широкий круг інтересів. Мені залишається побажати Володимиру Миколайовичу здоров’я та наснаги. 

Кирилюк Анастасія

Фото з особистого архіву Богомаза В.М.