Смачні пригоди хлопчика Вані

-          Спи, мій синочку, солодких тобі снів! – мама ніжно поцілувала хлопчика у скроню, вимкнула абажур  та віддала Ваню в руки пану Морфею.

Гаряче повітря Калахарі не давали спокою спраглим губам, хитрі міражі показували бажане за дійсне: ось озера, ой ні , поглянь в інший бік – там цілий океан та пальми з фруктами.

Іванко заплющив очі, розкрив – а поруч юнак в кімоно запрошує його скуштувати рамен та дзоні. Так-так! За одну секунду хлопчик перенісся за тисячі кілометрів з Африки до Японії. Соппоро із задоволенням приймає до себе нового туриста та запрошує прогулятися своїми вуличками. Ваня, вдосталь насмакувавшись дивними стравами, моргнув очима та не зрозумів де й опинився.

Чоловічки невисокого зросту, обтянуті шматками теплих шкір тварин збиралися докупи, брали до рук свіжу рибку та йшли до якоїсь чудної будівлі з льоду.

О! Так це ж ігла. Хлопчик згадав уроки з географії, вчителька називала цих людей ескімосами. Чим вони здивують нашого маленього туриста? Пан ескімос урочисто вручив маленькому сміливцю гарпуна та запросив на полювання. Набігавшись за оленями та наловивши тріски, мисливці повернулися в Інукджуак та пані ескімосиха пригостила  їх дивними стравами. Наш маленький турист скуштував акутак та аюк і був вражений, якими ж смачними бувають страви з ягід, тваринної олії та багульника. Та щось хлопчику набридло і він знову моргнув.

Ваня опинився біля старенького чоловіка десь в Середній Азії. Голова незнайомця була закута в дивну тканину.

«Це – тюрбан або чалма, як тобі більше сподобається», - пояснив дідусь,коли побачив здивовані очі мандрівника. Невідомі чари закинули хлопчила ген аж до Узбекистану! Темир (так звали цього привітного чоловіка) дозволив Вані оглянути аул та показав йому місцеві традиції і розповів про те, що сам є ошпазом. Попередив, що вітатися слід з усіма, окрім тих, хто їсть чи молиться.  Звернув увагу на те, що вечеря в узбецькій  сім’ї починається і закінчується чаюванням.  Привітна дружина Темира познайомила Іванка зі своїми діточками та запросила до столу. Як же хлопчику смакували плов, ширмой-нон, кабоб та шурпа. Наостанок мандрівник посмакував катиком.

Та і тут набридло Вані. Моргнув він, а  тут раптово якийсь немилий звук пролунав. Так це ж будильник!

-          Прокидайся, сонечко! Час до школи, - мама ніжно обійняла хлопчика.  Ваня зрадів, поцілував мама, посміхнувся і тихенько прошепотів:

-          Скрізь гарно, але вдома найзатишніше...